АЗОТО ПРОТОССІДО ЕЙР ЛІКВІДЕ САНІТА

Фармацевтична інформація: інформація для пацієнта

АЗОТО ПРОТОССІДО ЕЙР ЛІКВІДЕ САНІТА

Азото протоссідо
Уважно прочитайте цей листівок перед тим, як вам буде введено цей лікарський засіб, оскільки він містить важливу інформацію для вас.

• Зберігайте цей листівок. Можливо, знадобиться прочитати його ще раз.
• Якщо у вас виникнуть будь-які запитання, зверніться до лікаря, фармацевта або медсестри.
• Якщо виникнуть будь-які побічні ефекти, включаючи ті, що не вказані в цьому листівку, зверніться до лікаря, фармацевта або медсестри. Див. пункт 4.

Зміст цього листівка:

1. Що таке АЗОТО ПРОТОССІДО ЕЙР ЛІКВІДЕ САНІТА і для чого використовується
2. Що ви повинні знати перед тим, як вам буде введено АЗОТО ПРОТОССІДО ЕЙР ЛІКВІДЕ САНІТА
3. Як вам буде введено АЗОТО ПРОТОССІДО ЕЙР ЛІКВІДЕ САНІТА
4. Можливі побічні ефекти
5. Як зберігати АЗОТО ПРОТОССІДО ЕЙР ЛІКВІДЕ САНІТА
6. Вміст упаковки та інша інформація

1. Що таке АЗОТО ПРОТОССІДО ЕЙР ЛІКВІДЕ САНІТА і для чого його застосовують

Азоту протоксид AIR LIQUIDE SANITÀ містить азоту протоксид, газоподібний лікарський засіб,
що належить до групи загальних анестетиків.
Азоту протоксид AIR LIQUIDE SANITÀ показаний пацієнтам усіх вікових груп:

• для індукції загального знеболення, тобто для усунення болю з втратою свідомості, у поєднанні з іншими анестетиками, які застосовуються інгаляційно або внутрішньовенно.
• для полегшення болю та викликання стану розслаблення (седації) з швидким початком дії та швидким її припиненням, наприклад, під час хірургічних втручань короткотривалої дії, лікування уражень опорно-рухового апарату (травматологія), важких опіків (опіки), лікування зубів і порожнини рота (стоматологія), вуха, носа та горла (оториноларингологія), а також під час пологів.

2. Що Ви повинні знати перед тим, як Вам буде застосовано АЗОТО ПРОТОССІДО ЕЙР ЛІКВІДЕ САНІТА

ЛИКВІДЕ САНІТА
Вам не буде застосовано АЗОТО ПРОТОССІДО ЕЙР ЛІКВІДЕ САНІТА, якщо:

• Ви маєте алергію на закис азоту;
• у Вас є розширення та/або кишкова непрохідність;
• Вам необхідно пройти хірургічне втручання, під час якого існує ризик утворення бульбашок газу в кровоносному руслі (газова емболія);
• Вам необхідно пройти хірургічне втручання на середньому вусі, щоб уникнути серйозних ушкоджень усіх структур цієї частини вуха;
• Ви страждаєте на тяжкі хронічні захворювання легень, такі як, наприклад, наявність повітря або іншого газу в тканині легень (емфізема), колапс легені (пневмоторакс) тощо;
• Ви страждаєте на захворювання вуха (отит) та порожнин кісток обличчя біля носа (синусит);
• Ви перебуваєте на першому або другому триместрі вагітності (див. розділ «Вагітність та годування груддю»);
• лікар призначив Вам інгаляцію чистого кисню або у Вас є труднощі з диханням;
• Ви страждаєте на захворювання, пов’язані з порожнинами, заповненими повітрям (пневмоторакс, бульозна емфізема, газова емболія тощо), щоб уникнути закриття кровоносного судини бульбашкою газу або рідини (емболія), яка може збільшитися після застосування закису азоту;
• Ви здійснювали занурення останні 48 годин, щоб уникнути декомпресійної хвороби;
• Вам було проведено кровообіг поза організмом (екстракорпоральний кровообіг) за допомогою апарата «серце-легені» або Ви страждаєте на тяжкі захворювання черепа, маєте вільне повітря в животі;
• Вам нещодавно було введено газ всередину ока (наприклад, SF6, C3F8), щоб уникнути підвищення тиску всередині ока, що може призвести до втрати зору;
• у Вас є непрохідність ділянки кишечника (ілеус), щоб уникнути подальшого розширення кишечника;
• у Вас є непрохідність середнього вуха, спричинена звуженням проходу до носа та горла (через євстахієву трубу) через запалення;
• існує підозра або підтверджено, що Ви страждаєте на підвищення внутрішньочерепного тиску;
• Ви отримали сильний удар по голові (закрита черепно-мозкова травма);
• існує ризик розвитку дефіциту вітаміну В та/або фолатів та низького рівня гемоглобіну — білка, що переносить кисень — у крові, пов’язаного зі зниженим утворенням червоних кров’яних тілець (мегалобластна анемія);
• у Вас є дефіцит вітаміну В, для якого ще не призначено лікування, якщо Ви страждаєте на певний тип анемії, відомий як анемія Бірмера, або на певний тип захворювання кишечника, відомий як хвороба Крона;
• у Вас є порушення синтезу амінокислоти метіоніну;
• у Вас спостерігається тяжка розгубленість або інші ознаки порушень свідомості, які можуть бути пов’язані з підвищенням внутрішньочерепного тиску, що може погіршитися під дією закису азоту;
• Вам вже застосовували закис азоту протягом більше ніж 24 години.

Застереження та обережність
Застереження
Зверніться до лікаря або фармацевта перед застосуванням закису азоту AIR
LIQUIDE SANITÀ.
Лікар застосує закис азоту з обережністю у таких випадках:

• хірургічні втручання на грудній клітці через ризик колапсу легені (пневмоторакс), розширення емфізематозних бульбашок та ризик втрати гіпоксичної вазоконстрикції;
• наявність неелімінованих рідинних випотів у дихальні шляхи;
• ендоскопічні втручання, під час яких використовується вуглекислий газ;
• нейрохірургія, оскільки закис азоту зменшує захисний ефект барбітуратів, збільшує мозковий кровотік та тиск у будь-якій бульбашці або порожнині з повітрям у черепі;
• низький рівень гемоглобіну — білка, що переносить кисень — у крові, спричинений певним типом анемії, відомим як серпоподібноклітинна анемія;
• після ін’єкції в око: необхідно дочекатися достатнього часу, оскільки існує ризик порушення зору;
• тривала анестезія (більше 6 годин);
• високий ризик нудоти та блювоти;
• у пацієнтів, які отримують блейоміцин — лікарський засіб, що використовується при деяких пухлинах;
• у вегетаріанців;
• якщо Ви перебуваєте на третьому триместрі вагітності (див. розділ «Вагітність та годування груддю»).

Закис азоту AIR LIQUIDE SANITÀ може змішуватися з повітрям, киснем для медичного використання та іншими типами інгаляційних анестетиків.
Закис азоту AIR LIQUIDE SANITÀ не повинен застосовуватися під час лазерної хірургії дихальних шляхів через ризик вибухового горіння.
Закис азоту AIR LIQUIDE SANITÀ — це безбарвний газ із ледь відчутним солодкуватим запахом навіть при високих концентраціях, важчий за повітря, що викликає задуху. Хоча він не є пожежонебезпечним, він підтримує та прискорює горіння, тому необхідно дотримуватися наступних вказівок.
Обережність
Під час використання газу

• Категорично заборонено втручатися в будь-який спосіб у з’єднання ємностей, устаткування для подачі та відповідні аксесуари чи компоненти (олива та жири можуть самозайматися при контакті з закисом азоту).
• Не використовуйте оливу чи жири у контакті з газом.
• Категорично заборонено обробляти устаткування чи компоненти руками, одягом чи обличчям, забрудненими жиром, оливою, кремами та різними мазями.
• Не використовуйте жирних кремів та помад.
• Не паліть.
• Не наближайтеся до упаковки з відкритим полум’ям.
• Не використовуйте жодного електричного устаткування, яке може викликати іскри, поблизу пацієнтів, які отримують кисень.
• Не використовуйте олив чи жирів на з’єднаннях, кранах, клапанах та будь-якому матеріалі, що контактують із газом.
• Ніколи не вводьте закис азоту в пристрій, який може містити матеріали, що можуть займатися, зокрема жирові речовини.

Інші лікарські засоби та АЗОТО ПРОТОССІДО ЕЙР ЛІКВІДЕ САНІТА
Повідомте лікареві або фармацевту, якщо Ви приймаєте, нещодавно приймали або можете приймати
будь-які інші лікарські засоби.
Зокрема, повідомте лікареві, якщо Ви приймаєте:

• лікарські засоби групи опіоїдів, бензодіазепінів, барбітуратів та седативних засобів, які використовуються переважно для лікування болю та порушень нервової системи;
• інгаляційні анестетики;
• варфарин — лікарський засіб, що використовується для запобігання утворенню згортків у кровоносному руслі;
• метотрексат — протираковий лікарський засіб;
• нітропруссид натрію — лікарський засіб, що використовується для суттєвого зниження артеріального тиску;
• лікарські засоби групи деполяризуючих м’язових релаксантів, що використовуються для розслаблення м’язів під час хірургічного втручання (наприклад, сукциліхолін), та недеполяризуючих м’язових релаксантів.

Вагітність та годування груддю
Якщо Ви вагітні, підозрюєте вагітність, плануєте вагітність або годуєте груддю, проконсультуйтесь із лікарем або фармацевтом перед застосуванням цього лікарського засобу.
Вагітність
Застосування закису азоту AIR LIQUIDE SANITÀ протипоказане на першому та другому триместрах вагітності.
Закис азоту AIR LIQUIDE SANITÀ може застосовуватися на третьому триместрі вагітності лише у разі, якщо лікар вважає це абсолютно необхідним.
Закис азоту AIR LIQUIDE SANITÀ може застосовуватися під час пологів.
Застосування закису азоту слід уникати у випадках фетальної гіпоксії. У будь-якому разі необхідно спостерігати за новонародженим на наявність ознак можливих труднощів із диханням.
Годування груддю
Необов’язково припиняти годування груддю, якщо Вам було застосовано закис азоту AIR
LIQUIDE SANITÀ на короткий проміжок часу.
Керування транспортними засобами та використання механізмів.
Закис азоту впливає на здатність сприйняття та рухову активність. Уникайте керування автомобілем, використання механізмів та виконання інших дій, що вимагають підвищеної уваги, протягом 24 годин після анестезії закисом азоту AIR LIQUIDE SANITÀ.
Після короткотривалого застосування закису азоту AIR LIQUIDE SANITÀ з метою полегшення болю лікар буде спостерігати за Вами, щоб переконатися, що всі ефекти зникли та що Ви достатньо свідомі, щоб керувати транспортними засобами або використовувати механізми.

3. Як вам буде введено АЗОТО ПРОТОССІДО ЕЙР ЛІКВІДЕ САНІТА

Цей лікарський засіб вам будуть вводити суворо дотримуючись інструкцій лікаря. Якщо у вас є сумніви, проконсультуйтеся з лікарем.
Лікар визначить, чи можна вводити цей лікарський засіб і в якій дозі, виходячи насамперед з клінічних параметрів, що вказують на ваш стан здоров’я, а також з урахуванням одночасного застосування інших анестетичних ліків для індукції загального знеболення.
Лікар введе вам АЗОТО ПРОТОССІДО ЕЙР ЛІКВІДЕ САНІТА у поєднанні з киснем через катетер, введений у рот або ніс, у операційній, або через щільну маску, яка прилягає до обличчя або носа — в інших випадках застосування. Ви зможете самостійно дихати або з допомогою апарату штучної вентиляції легень (підтримувана або механічна вентиляція).
Медичний персонал буде спостерігати за вами протягом усього часу введення та до повного відновлення свідомості.
Якщо вам введуть більше АЗОТО ПРОТОССІДО ЕЙР ЛІКВІДЕ САНІТА, ніж потрібно
Дуже малоймовірно, що вам введуть більше АЗОТО ПРОТОССІДО ЕЙР ЛІКВІДЕ САНІТА, ніж потрібно, оскільки ваш лікар або медсестра будуть спостерігати за вами під час лікування.
У разі надмірної дози або тривалого впливу АЗОТО ПРОТОССІДО ЕЙР ЛІКВІДЕ САНІТА завжди виникають неврологічні порушення, пов’язані з токсичністю препарату щодо вітаміну В₁₂.
Загалом, симптоми, які можуть виникнути:

• головний біль,
• запаморочення,
• сплутаність свідомості,
• слабкість,
• незграбні рухи,
• вертигінь,
• втрата пам’яті (амнезія),
• втрата здатності розуміти або висловлювати мову (афазія),
• раптова та короткочасна втрата свідомості з порушеннями кровообігу та дихання (синкопе),
• порушення нормального ритму серця (аритмія),
• втрата свідомості,
• смерть від удушення (асфіксія).

Лікування
Лікар припинить введення препарату, забезпечить прохідність дихальних шляхів і буде проводити підтримуване оксигенування. Лікар завжди повинен мати під рукою необхідне обладнання для кардіопульмональної реанімації в приміщеннях, де використовується АЗОТО ПРОТОССІДО ЕЙР ЛІКВІДЕ САНІТА. Лікар буде контролювати параметри, пов’язані з наявністю кисню, доки ви не відновите свідомість і станете не гіпоксичним. Специфічного антидоту для закису азоту не існує.

4. Можливі побічні ефекти

Як і всі лікарські засоби, цей лікарський засіб може спричиняти побічні ефекти, хоча не всі люди їх відчувають.
Якщо у вас виникнуть будь-які з наведених нижче реакцій, лікар негайно припинить
ІМЕДІАТНО лікування та призначить відповідну терапію:

• синюшне забарвлення шкіри та слизових оболонок, спричинене недостатньою оксигенацією крові (цианоз), що несподівано виникла під час анестезії або на етапі індукції анестезії

Оцінка побічних ефектів ґрунтується на наступних даних щодо частоти їх виникнення.
Часті (можуть впливати до 1 пацієнта з 10):

• нудота, блювота
• запаморочення
• головний біль, в тому числі тяжкий

Нечасті (можуть впливати до 1 пацієнта з 100):

• набряк, збільшення об’єму газу в кишечнику
• посилене відчуття добробуту (еуфорія), залежність від азоту протоксиду
• відчуття тиску в середньому вусі, ушкодження середнього вуха, розрив барабанної перетинки (мембрани, що обмежує середнє вухо)
• низький рівень гемоглобіну (білок, що переносить кисень у крові), пов’язаний із зниженим утворенням червоних кров’яних тілець (важка мегалобластна анемія)
• зниження, навіть тяжке, кількості клітин крові, зокрема білих кров’яних тілець (лейкопенія, гранулоцитопенія/агранулоцитоз)

Рідкі (можуть впливати до 1 пацієнта з 1000):

• захворювання кісткового мозку (мієлопатії)
• захворювання нервів (полінейропатії)
• захворювання спинного мозку (субакутні комбіновані дегенерації)

Дуже рідкі (можуть впливати до 1 пацієнта з 10 000):

• розлади рухової функції, повна втрата рухів верхніх або нижніх кінцівок (параплегія), неповна втрата рухів верхніх або нижніх кінцівок (парапарез), захворювання, що характеризується неконтрольованими рухами тіла та втратою свідомості (епілепсія), підвищення тиску всередині голови, захворювання периферичної нервової системи (периферична нейропатія), захворювання мозку (енцефалопатія)
• розлади чутливості, порушення рефлексів, зниження рівня свідомості, бачення або сприйняття речей, яких немає (галюцинації), психічне захворювання (психотична патологія), сплутаність свідомості, тривожність
• підвищення внутрішньоочного тиску (офтальмічна гіпертензія), біль у оці, закупорка артерії сітківки (ретинальна артерія), втрата зору (сліпота)
• порушення нормального ритму серця (аритмії), слабке серце (серцева недостатність)
• смерть клітин печінки (некроз печінки)
• тяжкий головний біль після хірургічного втручання на мозку (синдром гіперперфузії мозку), підвищення тиску в надутому балоні
• дефіцит вітаміну B, підвищення концентрації в крові гомоцистеїну (гіпергомоцистеїнемія)
• м’язова слабкість, раптове та небезпечно високе підвищення температури тіла (злоякісна гіпертермія)
• вроджені вади
• безпліддя
• нестача кисню в організмі (гіпоксія) протягом кількох хвилин після припинення введення азоту протоксиду, колапс легені (пневмоторакс)
• зниження артеріального тиску (гіпотензія) з або без зниження всіх фізичних і розумових здібностей (шок)

Невідомо (частота не може бути визначена на основі наявних даних)

• ушкодження трахеї або будь-якого іншого надутого балона, що використовується для інших процедур (балони для оклюзії судин), через підвищення тиску в манжеті ендотрахеальної трубки

Повідомлення про побічні ефекти
Якщо у вас виникли будь-які побічні ефекти, включаючи ті, що не зазначені в цій інструкції, зверніться до лікаря, фармацевта або медсестри. Ви також можете повідомити про побічні ефекти безпосередньо через вебсайт http://www.agenziafarmaco.gov.it/it/responsabili .
Повідомляючи про побічні ефекти, ви можете допомогти забезпечити більше інформації щодо безпеки цього лікарського засобу.

5. Як зберігати АЗОТО ПРОТОССІДО ЕЙР ЛІКВІДЕ САНІТА

Зберігати при температурі не вище 50 °C.
Тримайте цей лікарський засіб у недоступному для дітей місці та подалік від їхнього погляду.
Не використовуйте цей лікарський засіб після закінчення терміну придатності, зазначеного на етикетці після напису «ЗАКІНЧУЄТЬСЯ».
Термін придатності відноситься до останнього дня зазначеного місяця.
Не викидайте жодні лікарські засоби у каналізацію чи побутові відходи. Запитайте у фармацевта, як утилізувати ліки, які ви більше не використовуєте. Це допоможе захистити навколишнє середовище.

6. Вміст упаковки та інша інформація

Що містить АЗОТО ПРОТОССІДО ЕЙР ЛІКВІДЕ САНІТА
Діючою речовиною є Азоту протоксид 100%
Опис зовнішнього вигляду АЗОТО ПРОТОССІДО ЕЙР ЛІКВІДЕ САНІТА та вмісту
упаковки
АЗОТО ПРОТОССІДО ЕЙР ЛІКВІДЕ САНІТА — це безбарвний газ із солодкуватим запахом,
фасований у балони та пакети балонів (синій овал із позначенням «N O» або «протоксид
азоту» та білий циліндр) із запірним клапаном та у стаціонарні кріогенні контейнери.
Доступний у таких упаковках:

• Сталеві балони по 3,75 - 7,50 - 30 - 37,5 кг
• Пакет балонів із 12 сталевих балонів по 30 кг
• Стаціонарні кріогенні контейнери із сталі по 880, 1600, 3300, 5500 кг

Тримач дозволу на введення в обіг
Air Liquide Santé International, 75 Quai d’Orsay 75007
Париж (Франція)
Виробник
Балони та пакети балонів
Air Liquide Sanità Service S.p.A. - Via Campobello, 7 bis – 00071 Помеція (Рим)
Air Liquide Sanità Service S.p.A. - Via Lussemburgo, 17 – 37135 Верона
Стаціонарні кріогенні контейнери
Air Liquide Santé France - 7558 Rue du Grand Marais – 59500 Доуе (Франція)
Eurogas S.r.l. - Via Pradazzo, 22 - 26012 Кастеллеоне (CR)

Наступна інформація призначена виключно для лікарів або медичних працівників:
Застереження щодо застосування
Частка кисню (FiO ) у вдихуваній суміші повинна бути не менше 21% об./об. під час фази
індукції. На практиці часто використовують нижню межу концентрації 30% об./об. Напруження
кисню має залишатися вище фізіологічних значень (100 мм рт. ст.), з насиченням гемоглобіну
киснем понад 97% і, у будь-якому разі, завжди вище 60 мм рт. ст., з насиченням гемоглобіну
киснем понад 90%. Необхідний регулярний моніторинг шляхом вимірювання парціального тиску
кисню в артеріальній крові (PaO ) або за допомогою пульсоксиметрії (артеріальне насичення
киснем SpO ) та оцінки клінічних параметрів. Необхідно визначити мінімальну ефективну
концентрацію кисню у вдихуваному повітрі для кожного пацієнта окремо.
Концентрації азоту протоксиду понад 50% об./об. можуть порушувати захисні рефлекси та рівень
свідомості. Концентрації понад 60–67% об./об. часто призводять до втрати свідомості та
збільшують ризик порушення захисних рефлексів.
Якщо під час анестезії або на етапі індукції анестезії раптово виникає ціаноз, рекомендується
припинити подачу азоту протоксиду та збільшити частку вдихуваного кисню до 100%.
Якщо ціаноз не зникає швидко або епізод повторюється під час анестезії, слід враховувати серед
можливих причин несправність обладнання (подача гіпоксичної суміші) або переплутування
трубок, що подають медичні гази до апарату штучної вентиляції легень. Рекомендується
спробувати провентилювати пацієнта за допомогою міхура, наповненого навколишнім повітрям.
Після загальної анестезії, при якій використовували високу концентрацію азоту протоксиду,
останній може дифундувати з крові до альвеол, розбавляючи кисень у легенях. Це може призвести
до гіпоксії (гіпоксія за рахунок дифузії), спричиненої не лише газовою сумішшю в альвеолах,
але й рефлекторною відповіддю на гіпоксію, гіперкапнією та гіповентиляцією. Щоб цього
уникнути, наприкінці введення азоту протоксиду необхідно вводити O замість повітря.
Моніторинг тиску кисню та насичення киснем має продовжуватися протягом 15 хвилин після
припинення введення азоту протоксиду.
Введення азоту протоксиду може підвищувати тиск у манжеті ендотрахеальної трубки, що
призводить до пошкодження трахеї, або у будь-якому іншому надутому міхурі, який
використовується для інших процедур (міхурів для оклюзії судин). Крім того, під час
використання азоту протоксиду з катетером Свон-Ганца створений тиск може змістити катетер у
позицію оклюзії, що спотворює показники тиску.
Медичні пристрої, заповнені повітрям, можуть мати проблеми (наприклад, розриватися), коли
вони піддаються впливу азоту протоксиду.
Азоту протоксид не повинен використовуватися під час лазерної хірургії дихальних шляхів через
ризик вибухового горіння.
Азоту протоксид не повинен використовуватися протягом тривалого часу (наприклад, для
седації пацієнтів у відділеннях інтенсивної терапії) через ризик можливого порушення функцій
вітаміну B (кофактор метионін-синтетази). Азоту протоксид порушує метаболізм вітаміну B
та фолатів, особливо у літніх пацієнтів. Інгібування метионін-синтетази сприяє перетворенню
гомоцистеїну на метионін. Інгібування цього ферменту зменшує утворення тимідину — важливого
компоненту ДНК. Інгібування метионін-синтетази може призводити до дефектів або
зменшення утворення мієліну, а отже, до ушкодження спинного мозку. Ефекти на ДНК
пояснюють можливий негативний вплив на еритропоєз та фетальні ушкодження, виявлені в
експериментах на тваринах.
Азоту протоксид може спричиняти підвищення тиску у середньому вусі.
Введення азоту протоксиду більше одного разу на 4 дні слід супроводжувати підрахунком
клітин крові з оцінкою можливих мегалобластичних змін або змін еритроцитів та можливих
гіперсегментацій нейтрофілів.
Введення азоту протоксиду слід проводити обережно в таких ситуаціях:

• Хірургія грудної клітки — через небезпеку пневмотораксу, розширення емфізематозних бульбашок та ризик виключення гіпоксичної вазоконстрикції.
• Наявність недренованих випотів у дихальних шляхах.
• Ендоскопічні процедури, що використовують вуглекислий газ як газ.
• Нейрохірургія — оскільки азоту протоксид зменшує захисну дію барбітуратів, збільшує мозковий кровотік та тиск у будь-якій бульбашці або кишеньці повітря всередині черепа.
• Серпоподібноклітинна анемія.
• Після внутрішньоочного введення — необхідно дочекатися достатнього часу, оскільки існує ризик порушень зору.
• Тривала анестезія (>6 годин)
• Високий ризик нудоти та блювоти
• У пацієнтів, які лікуються блеоміцином, оскільки збільшення концентрації кисню під час інгаляційної седації збільшує ризик легеневої токсичності.
• Вегетаріанці

Взаємодії
Взаємодій між лікарськими засобами фармакокінетичного характеру не виявлено. Взаємодії
азоту протоксиду з іншими лікарськими засобами можуть пояснюватися рецепторним механізмом.
Азоту протоксид безпосередньо діє на рецептори опіоїдів (підтипи OP2 та OP3), рецептори ГАМК
(підтип A) та рецептори глутамату (підтип NMDA).
Опіоїди, бензодіазепіни та барбітурати мають адитивний ефект, посилюючи анальгетичну та
седативну дію азоту протоксиду.
Усі інгаляційні анестетики взаємодіють із рецепторами ГАМК та рецепторами глутамату та мають
адитивний ефект на седативну дію азоту протоксиду.
Азоту протоксид зменшує мінімальну альвеолярну концентрацію інгаляційного анестетика та
використовується для зменшення дози, необхідної для інших анестетиків, а також для скорочення
часу індукції при використанні інгаляційних анестетиків.
Гемоглобін може не насичуватися, якщо азоту протоксид застосовується разом із седативними
засобами.
Азоту протоксид посилює дію варфарину.
Сумісне застосування азоту протоксиду та метотрексату слід уникати, оскільки азоту протоксид
посилює цитотоксичні ефекти метотрексату. Сумісне застосування азоту протоксиду та
метотрексату може впливати на кількість клітин крові.
Антипроліферативний ефект азоту протоксиду ґрунтується на інактивації вітаміну B азотом
протоксидом. Цей ефект зникає, коли припиняють його введення та починають супутню терапію
вітаміном B . Інактивація вітаміну B азотом протоксидом посилює токсичність
натрію нітропруссиду та метотрексату.
Азоту протоксид посилює нейром’язовий блок від сукцилхоліну та посилює дію
недеполяризуючих міорелаксантів.
Особливі застереження
Азоту протоксид можна змішувати з повітрям, медичним киснем та інгаляційними
галогенованими анестетиками.
Азоту протоксид — це безбарвний газ із ледь відчутним солодкуватим запахом навіть при
високих концентраціях, важчий за повітря, асфіксіюючий і накопичується в нижніх зонах
робочого середовища. Хоча він не є пожежонебезпечним, він підтримує горіння (є окисником:
сприяє та прискорює горіння).
Ступінь сумісності різних матеріалів залежить від тиску, при якому використовується газ.
Найбільший ризик горіння стосується матеріалів, таких як жири (мастильні олії) та органічні
речовини (тканини, дерево, папір, пластмаси тощо), які можуть спалахнути при контакті з
азотом протоксидом під достатнім тиском спонтанно через точку запалення (іскра, відкрите
полум’я тощо).
Можуть утворюватися вибухонебезпечні суміші з газами або парами легкозаймистих
анестетиків, навіть за відсутності кисню.
Азоту протоксид, що виділяється пацієнтом, поступово потрапляє в повітря приміщення, де
використовується. Використання так званих «подвійних масок» та достатньо високий рівень
обміну повітря в операційних залах (20 разів на годину) разом із активним відсмоктуванням
надлишкового газу з анестезійного обладнання мають забезпечувати, щоб середня
концентрація залишалася нижче максимально допустимої концентрації, встановленої
чинним законодавством.
Крім того, необхідно діяти відповідно до норм щодо використання продуктів на основі
азоту протоксиду. Як правило, працівники повинні уникати тривалого прямого вдихання
видихуваного пацієнтами повітря.
Хронічна експозиція до низьких концентрацій азоту протоксиду визнана можливим ризиком
для здоров’я. На даний момент неможливо встановити, чи існує причинно-наслідковий зв’язок
між хронічною експозицією до низьких концентрацій азоту протоксиду та певними захворюваннями,
але не можна виключити ризик зв’язку між хронічною експозицією та розвитком пухлин або
інших хронічних захворювань, зниженням фертильності, спонтанними аборти та
вродженими вадами плоду.
Перед початком та під час введення азоту протоксиду необхідно дотримуватися заходів
безпеки, зазначених у розділі 6.6.
Вагітність та годування грудьми
Вагітність
У ембріонів щурів вагітних самиць, які піддавалися високим концентраціям азоту протоксиду
під час періоду органогенезу, спостерігалися скелетні зміни.
Експерименти на тваринах, які тривали довго та проводилися за високих концентрацій азоту
протоксиду, продемонстрували репродуктивну токсичність (тератогенні ефекти) (див. розділ 5.3).
Азоту протоксид може впливати на метаболізм фолієвої кислоти (див. розділ 4.4)
Епідеміологічні дані, отримані під час вагітності, недостатні для визначення ризику негативного
впливу на ембріонально-фетальний розвиток. Обмежені дані про короткотривале застосування
азоту протоксиду під час вагітності у людини не виявили збільшення ризику вроджених
аномалій.
Тим не менш, використання анестезіологічних методик, що передбачають застосування азоту
протоксиду, протипоказане протягом першого та другого триместрів вагітності.
Під час третього триместру вагітності рекомендується не перевищувати 50% об./об. азоту
протоксиду у вдихуваній суміші. У будь-якому разі, вагітним жінкам слід піддавати
впливу азоту протоксиду з великою обережністю та лише у разі крайньої необхідності.
Тривале або часте застосування слід уникати.
Азоту протоксид можна застосовувати під час пологів.
Застосування азоту протоксиду слід уникати у випадках фетальної страждання. У будь-якому
разі необхідно моніторити новонародженого на ознаки можливої респіраторної депресії.
Годування грудьми
Немає даних про виділення продуктів на основі азоту протоксиду у грудне молоко. Однак
після короткотривалого застосування продуктів на основі азоту протоксиду немає
необхідності припиняти годування грудьми.
Вплив на здатність керувати транспортними засобами та використовувати механізми.
Азоту протоксид порушує когнітивну та психомоторну функції. Швидко виводиться після
введення. Незважаючи на це, як додаткову захисну міру, слід уникати керування автомобілем,
використання механізмів та інших видів діяльності, що вимагають підвищеної уваги, протягом
24 годин після анестезії азотом протоксидом.
Після короткотривалого введення азоту протоксиду для досягнення аналгезії, амбулаторних
пацієнтів, які мають керувати транспортними засобами або використовувати механізми,
слід спостерігати до повного зникнення всіх ефектів та достатньої пильності пацієнта.
Доза, спосіб та час введення
Як анестетик
Азоту протоксид, що використовується виключно в операційній або пологовому залі, має
вводитися у суміші з киснем у концентраціях нижче 79% за допомогою відповідного
обладнання, яке має включати моніторинг концентрації кисню та систему, що робить
неможливим введення гіпоксичної суміші (FiO <21% об./об.)
Азоту протоксид не повинен вводитися в концентраціях понад 79% об./об., щоб завжди
гарантувалася відповідна частка кисню. У пацієнтів із зниженим насиченням киснем має
використовуватися відповідна частка кисню.
У вагітних жінок вміст азоту протоксиду не повинен перевищувати 50% об./об. у суміші з
киснем через токсичність самого препарату.
Час індукції становить 2–5 хвилин при концентрації азоту протоксиду 70–75% об./об.
Після індукції зазвичай використовують азоту протоксид у діапазоні 50–70% об./об. з
додаванням медичного кисню. Вміст азоту протоксиду можна зменшувати відповідно до
клінічних параметрів та враховуючи план анестезії.
Азоту протоксид у максимально допустимій концентрації не може самостійно викликати
анестезію, тому використовується в поєднанні з іншими анестетиками, введеними
внутрішньовенно або інгаляційно.
Інформація щодо дозування азоту протоксиду та додаткових інгаляційних анестетиків для
підтримання анестезії, як правило, доступна в інструкціях до цих препаратів. У разі
поєднання з внутрішньовенними анестетиками, необхідно розрахувати, наскільки слід
зменшити дозу внутрішньовенного анестетика.
Загалом, ефекти азоту протоксиду, якщо його використовувати як єдину діючу речовину, не
залежать від віку пацієнта.
Азоту протоксид не повинен вводитися понад 12 годин поспіль через його мієлотоксичність.
Неперервна експозиція (>24 години) до азоту протоксиду збільшує ризик мієлодепресії.
Як анальгетик
Азоту протоксид, що використовується як єдиний анальгетик/анестетик/седативний засіб
(завжди у поєднанні з киснем) у концентраціях нижче 50% об./об., полегшує біль, має
седативний ефект та зменшує тривожність і, як правило, не впливає на рівень свідомості або
здатність вести розмову. При диханні циркуляція та рефлекси залишаються незмінними при
цих концентраціях.
Ефект щодо зменшення болю та седативний ефект залежать від дози, як і ефекти на когнітивні
функції.
Експозиція пацієнта до азоту протоксиду як анальгетика не повинна тривати більше 1 години
і не повинна повторюватися понад 15 днів поспіль.
Спосіб введення – Загальні правила
Азоту протоксид повинен завжди вводитися в присутності медичного персоналу, який
визначає, чи можна застосовувати препарат та в якій дозі, у відповідному закладі, що
дозволяє проводити екстрену кардіореспіраторну реанімацію.
Необхідно дотримуватися інструкцій медичного персоналу під час введення газу.
Персонал, який використовує азоту протоксид, повинен бути належним чином підготовлений
та регулярно оновлювати знання щодо використання газу, який має вводитися за допомогою
відповідного обладнання в добре провітрюваних приміщеннях, що забезпечують швидкий
обмін повітря, з системами вентиляції, що не допускають надмірних концентрацій газу в
навколишньому повітрі, зокрема, використовуючи так звані «подвійні маски» (активні
носові маски), особливо рекомендовані для стоматологічних процедур.
У швидких медичних допомогах пристрій для введення може бути підключений до системи
відсмоктування або можна використовувати подвійну маску.
Якість повітря повинна моніторитися відповідно до місцевих законів, а професійна
експозиція до азоту протоксиду повинна бути нижче меж, встановлених професійними
настановами та законодавством щодо здоров’я та безпеки, особливо щодо вагітного
персоналу.
Зазвичай азоту протоксид вводять через оротрахеальну або насотрахеальну трубку в
операційній або через щільну маску на обличчі або носову маску в інших випадках.
Пацієнт може дихати спонтанно або за допомогою апарату штучної вентиляції легень
(асистована або механічна вентиляція).
Азоту протоксид повинен вводитися у поєднанні з киснем за допомогою обладнання, що
забезпечує подачу не гіпоксичної суміші азоту протоксиду та кисню. Це обладнання має
включати моніторинг концентрації кисню та систему безпеки, що перешкоджає подачі
гіпоксичної суміші (FiO <21% об./об.)
Через ризик втрати свідомості та коми, коли азоту протоксид використовується поза
операційною, прийнятне введення для аналгезії лише у суміші з 50% об./об. кисню.
Використовуваний апарат повинен робити неможливим подачу сумішей із концентрацією
азоту протоксиду понад 50% об./об.
Протягом усього періоду використання азоту протоксиду пацієнта та спосіб введення
необхідно моніторити, щоб забезпечити безпечне вдихання газу.
Пацієнта необхідно спостерігати медичним персоналом до завершення введення та до
повного відновлення свідомості.
Інструкції щодо застосування та маніпуляції
Балони, а також стаціонарні кріогенні контейнери призначені виключно для
зберігання/перевезення азоту протоксиду для інгаляції, що використовується в терапевтичних
цілях.
ПРИМІТКА: ДЛЯ ОТРИМАННЯ ДОДАТКОВИХ ДЕТАЛЕЙ ЗВЕРТАЙТЕСЯ ДО
ІНСТРУКЦІЇ З ЕКСПЛУАТАЦІЇ КОНТЕЙНЕРА
Зберігання

• Уважно прочитайте інструкцію з експлуатації контейнера
• Переконайтеся, що весь матеріал у належному стані
• Розмістіть на відкритому повітрі або в добре провітрюваних приміщеннях, у огороджених зонах, захищених від дощу та прямого сонячного світла, подалі від джерел тепла (закриті приміщення, призначені для медичних газів)
• Не піддавайте впливу джерел тепла та в будь-якому разі — високих температур (понад 50°C)
• Захищайте від електричних ліній та забезпечте заземлення
• Розміщуйте подалі від складів паливних продуктів та взагалі від горючих матеріалів (контакт із горючими матеріалами може спричинити пожежу)
• Не паліть і не використовуйте відкрите полум’я поблизу продукту
• Тримайте контейнер (циліндр) чистим та сухим, уникайте будь-якого контакту з жирами або оліями (не змащуйте клапани та з’єднання)
• Уникайте пошкодження контейнерів, уникайте ударів та витоку продукту
• Заблокуйте подачу, якщо не використовується, закривши клапани
• Зберігайте балони та пакети балонів у вертикальному положенні, з закритими клапанами, зі зберігальним ковпаком та термоусадковим покриттям на місці, надійно закріплені, щоб уникнути ударів або випадкового падіння
• Не використовуйте упаковки, що не є цілими
• Порожні та повні контейнери повинні зберігатися окремо
• Контейнери, що містять інші типи газів, повинні зберігатися окремо
• Слід уникати надмірного зберігання повних контейнерів
• У разі загрози пожежі, перемістіть у безпечне місце після закриття клапанів
• У разі витоку, клапан балона слід негайно закрити, якщо це можна зробити безпечно. Якщо клапан не можна закрити, контейнер слід винести на безпечне місце на вулиці, щоб дозволити газу вийти
• Пари можуть спричинити оглушення та запаморочення

Перевезення балонів
Балони повинні перевозитися за допомогою відповідних засобів (наприклад, візка з ланцюгами,
бар’єрами або кільцями) для захисту від ризику ударів, падіння та витоку газу. Переміщення
балонів має завжди відбуватися зі зберігальним ковпаком. Під час перевезення автомобілем
балони повинні бути міцно закріплені, бажано у вертикальному положенні. Необхідно
забезпечити постійну вентиляцію транспортного засобу та заборонити куріння.
Під час використання газу

• Балони та стаціонарні контейнери не можуть використовуватися, якщо є видимі пошкодження або підозра на пошкодження або якщо вони піддавалися впливу екстремальних температур
• Перед відкриттям клапана балона його слід розмістити у вертикальному положенні та зберігати в такому положенні під час введення
• Поступово та обережно відкривайте та закривайте системи закриття контейнерів (не використовуйте ключі або інші інструменти для відкриття та закриття клапана балона), щоб уникнути пошкодження
• Не примушуйте клапани під час відкриття та закриття. Не змінюйте форму контейнера
• Ніколи не ставайте перед виходом газу з клапана, а завжди з боку. Не піддавайте себе або пацієнта прямому потоку газу
• Введення азоту протоксиду має відбуватися під відповідним тиском із контролем швидкості потоку між контейнером та пацієнтом
• Не використовуйте олію або жир у контакті з газом
• Маніпулюйте матеріалом чистими руками, без слідів жиру або олії
• Не спорожнюйте контейнер повністю
• Після використання закрийте клапан балона
• У разі витоку газу закрийте клапан та повідомте про це службу технічної підтримки постачальника, вказану в інструкції з експлуатації контейнера
• Використовуйте лише контейнери, придатні для продукту, з передбаченими температурами експлуатації
• Використовуйте спеціальні з’єднання, трубки з’єднання або гнучкі з’єднання, сумісні з азотом протоксидом
• Категорично заборонено втручатися в з’єднання контейнерів, обладнання для подачі та відповідні аксесуари або компоненти (ОЛІЯ ТА ЖИРИ МОЖУТЬ СПАЛАХНУТИ СПОНТАННО ПРИ КОНТАКТІ З АЗОТОМ ПРОТОКСИДОМ)
• Не змащуйте, не намагайтеся ремонтувати несправні клапани
• Категорично заборонено маніпулювати обладнанням або компонентами руками, одягом або обличчям, забрудненими жиром, олією, кремами та різними мазями
• Не використовуйте креми та жирні помади
• Не паліть
• Не наближайтеся до упаковки з відкритим полум’ям
• Не використовуйте жодне електричне обладнання, що може викидати іскри, поблизу пацієнтів, які отримують кисень
• Не використовуйте олії або жири на з’єднаннях, клапанах та будь-якому матеріалі, що контактує з газом
• Ніколи не вводьте азоту протоксид у пристрій, який може містити горючі матеріали, зокрема жирові речовини.

Утилізація

• Зберігайте порожні балони з закритими клапанами.
• Не викидайте у каналізацію, підвали або ями, де накопичення може бути небезпечним. Не дозволяється викидати газ під тиском.
• Поверніть порожні або більше не використовувані контейнери, навіть якщо вони лише частково порожні, постачальнику. Будь-які залишки медичного продукту, що залишилися в балоні, будуть

утилізовані за допомогою спеціальних процедур у добре провітрюваному місці компанією,
яка забезпечить наступне заповнення цього контейнера.

• Не використовуваний лікарський засіб та відходи, що утворилися під час його застосування, повинні утилізовуватися відповідно до чинного місцевого законодавства.

Передозування
Небажані ефекти, пов’язані з передозуванням, можуть виникати у пацієнтів, які піддаються
впливу азоту протоксиду протягом тривалого часу або при концентраціях понад 80% об./об.
Перші ознаки токсичності азоту протоксиду включають головний біль, запаморочення,
збентеження, слабкість, відсутність координації рухів, запаморочення, амнезію, афазію,
синкопу, аритмію, втрату свідомості та, нарешті, смерть від удушчя.
Надзвичайні та підтримуючі заходи при передозуванні азоту протоксиду — це припинення
введення, підтримання прохідності дихальних шляхів, забезпечення оксигенації з
додатковою подачею кисню для досягнення достатнього насичення киснем. Рекомендується
завжди мати під рукою матеріал, придатний для кардіопульмональної реанімації, у
приміщеннях, де використовується азоту протоксид.
Моніторинг за допомогою пульсоксиметрії рекомендується до повного відновлення свідомості
та припинення гіпоксії.
Перевищення експозиції або тривала експозиція до азоту протоксиду завжди призводить до
неврологічних порушень через токсичність препарату щодо вітаміну B .
Специфічного антидоту для азоту протоксиду не існує.
Зберігання
Зберігати при температурі не вище 50°C, у добре провітрюваних приміщеннях або у
добре провітрюваних сараях, у вертикальному положенні з закритими клапанами, захищених
від дощу, погодних умов, прямого сонячного світла, подалі від джерел тепла або
запалення та горючих матеріалів. Порожні контейнери або контейнери, що містять інші
типи газів, повинні зберігатися окремо.
Стаціонарні контейнери, встановлені в медичних закладах, повинні бути розміщені на
відкритому повітрі відповідно до Циркуляра 99/1964, у обмежених зонах із обмеженим
доступом для персоналу, експлуатуватися та підтримуватися згідно з інструкціями
відповідного виробника. Це обладнання під тиском, тому підпадає під Директиву ЄС PED
та/або Наказ Міністерства від 21.11.1972.
Не використовуваний лікарський засіб та відходи, що утворилися під час його застосування,
повинні утилізовуватися відповідно до чинного місцевого законодавства (див. також Інструкції
щодо застосування та маніпуляції — Утилізація)