ЕПАРИНА ВІСТЕР

Інструкція з використання: інформація для пацієнта

Епарина Вістер 5,000 ОД/мл розчин для ін'єкцій

гепарин натрію
Уважно прочитайте цю інструкцію, перш ніж розпочати застосування цього лікарського засобу, оскільки вона містить важливу інформацію для вас.

• Зберігайте цей листок. Можливо, вам знадобиться прочитати його ще раз.
• Якщо у вас виникнуть будь-які запитання, зверніться до лікаря, фармацевта або медсестри.
• Цей лікарський засіб призначено виключно для вас. Не передавайте його іншим особам, навіть якщо симптоми їхніх захворювань схожі на ваші, оскільки це може бути небезпечно.
• Якщо виникнуть будь-які небажані ефекти, включаючи ті, що не вказані в цій інструкції, зверніться до лікаря, фармацевта або медсестри. Див. розділ 4.

Зміст цього листка:

1. Що таке Епарина Вістер і для чого її застосовують
2. Що ви повинні знати, перш ніж застосовувати Епарину Вістер
3. Як застосовувати Епарину Вістер
4. Можливі небажані ефекти
5. Як зберігати Епарину Вістер
6. Вміст упаковки та інша інформація

1. Що таке Епарина Вістер і для чого її застосовують

Епарина Вістер містить гепарин, речовину, що має антикоагулянтну дію і здатну запобігти або
уповільнити утворення згортків крові (тромбів). Епарина Вістер застосовується для профілактики та
лікування венозної та артеріальної тромбоемболічної хвороби — стану, що характеризується
закупоренням кровоносних судин.
Крім того, препарат використовують у пацієнтів, які проходять гемодіаліз або хірургічні втручання
з використанням штучного кровообігу.

2. Що Ви повинні знати перед прийомом Епарини Вістер

Не приймайте Епарину Вістер

• якщо Ви маєте алергію до діючої речовини або до будь-якого з інших компонентів цього лікарського засобу (перелічених у розділі 6);
• якщо Ви страждаєте на стан, що характеризується надмірним зниженням кількості клітин крові, які називаються тромбоцитами (важка тромбоцитопенія);
• якщо Ви страждаєте на захворювання, пов’язані з схильністю до кровотеч, наприклад, захворювання, що характеризуються порушенням механізму згортання крові (коагулопатії);
• якщо Ви страждаєте на важкі захворювання печінки, нирок або підшлункової залози;
• якщо Ваші умови здоров’я не дозволяють проводити відповідні періодичні клінічні перевірки (аналізи крові), необхідні для контролю адекватності лікування, коли Епарину Вістер призначають у терапевтичних дозах; дійсно, особливо важливо перевірити, чи дозування є адекватним і не призводить до підвищення ризику кровотеч; ці ризики менші, коли епарину приймають у низьких дозах як профілактичну терапію, і тому в таких випадках перевірки зазвичай не проводяться;
• якщо у Вас є неконтрольовані кровотечі (кровотечі);
• якщо у Вас є дисеміноване внутрішньосудинне згортання (дисемінована внутрішньосудинна коагуляція або ДВК), спричинене тромбоцитопенією, індукованою епарином;
• якщо Ви повинні пройти операцію, що передбачає місцеве знеболення, і Вам призначили Епарину Вістер у найвищих дозах для лікування тромботичної події;
• якщо Ви перенесли інсульт або церебральну кровотечу (пошкодження мозку, що виникає через раптове закриття або розрив артерії);
• якщо Ви страждаєте на захворювання, пов’язані з ураженнями, які можуть підвищити ризик кровотечі, наприклад, шлункові або кишкові виразки, кровотечу або аневризму мозку, пухлини мозку;
• при травмі або хірургічних втручаннях на мозку, очах або вухах;
• якщо Ви страждаєте на ретинопатію або кровотечу в скловидне тіло ока;
• якщо Ви страждаєте на інфекційний ендокардит (запалення серця інфекційного походження).

Застереження та обережність
Зверніться до лікаря, фармацевта або медсестри перед прийомом Епарини Вістер.
Під час лікування епарином Ваш лікар буде уважно спостерігати за Вами, якщо у Вас:

• підозра на пухлину, пов’язану з схильністю до кровотечі;
• проблеми залежності від алкоголю;
• Ви літня людина, оскільки ризик кровотечі вищий, особливо у жінок;
• у минулому була алергійна реакція на епарин низькомолекулярної маси;
• Ви страждаєте на цукровий діабет, проблеми з нирками, метаболічний ацидоз, підвищений рівень калію в крові або приймаєте ліки, що підвищують рівень калію в крові, або довго приймаєте епарин, оскільки натрієва сіль епарину може підвищувати рівень калію в крові;
• Ви перебуваєте під ризиком кровотечі через наявність таких станів:

Серцево-судинні:
o підгострий інфекційний ендокардит (субакутний бактеріальний ендокардит),
o неконтрольована лікуванням артеріальна гіпертензія (неконтрольована антигіпертензивною терапією).
Гематологічні:
o вроджені або набуті захворювання, що характеризуються зниженою згортанням крові (гемофільний синдром або дефіцит факторів згортання),
o зниження кількості тромбоцитів (тромбоцитопенія),
o порушення функції тромбоцитів (тромбоцитопатії),
o деякі геморагічні васкулярні пурпури (типу хвороби Ренду-Ослера).
Шлунково-кишкові:
o шлунково-кишкова виразка,
o езофагіт або ерозивний гастрит,
o активна фаза запального кишкового захворювання,
o постійне дренування шлунка або тонкого кишечника.
Хірургічні:
під час та безпосередньо після:
o пункції хребтового каналу або спинальної анестезії або
o великі хірургічні втручання на мозку, хребті або оці.
Печінкові:
o захворювання печінки з порушенням показників згортання і/або варикозними венами стравоходу або гастропатією при портальній гіпертензії з високим ризиком кровотечі.
Інші:
o загроза викидня,
o під час менструального циклу,
o період після пологів,
o одночасне лікування фібринолітиками або оральними антикоагулянтами, препаратами, що інгібують агрегацію тромбоцитів (наприклад, ацетилсаліцилова кислота, тиклопідин, клопідогрель), нестероїдними протизапальними засобами та/або антагоністами рецептора глікопротеїну IIb/IIIa.
Справді, застосування епарину підвищує ризик кровотечі (кровотечі) в будь-якій частині тіла.
Усі ознаки або симптоми, такі як раптове зниження артеріального тиску або зниження частки крові, зайнятої червоними кров’яними тільцями (гематокрит), що не пов’язані з певними причинами, будуть уважно оцінені Вашим лікарем, щоб виключити можливість наявності кровотечі. Якщо Ви приймаєте епарин, і у Вас виникнуть будь-які побічні ефекти, перераховані в цьому вкладеному листівці, негайно зверніться до лікаря (див. також розділ «Можливі побічні ефекти»).

Лабораторні аналізи (тести згортання крові)
Якщо Вам призначено цей засіб у високих дозах для досягнення антикоагулянтного ефекту та лікування тромботичної події, лікар регулярно буде проводити аналізи крові, щоб переконатися, що призначені дози правильні і не порушують Вашу здатність згортати кров. В іншому випадку дозу епарину слід зменшити або, за необхідності, припинити. Через кілька годин після припинення лікування епарином аналізи крові повернуться до норми.

Тромбоцитопенія, індукована епарином
Однією з найвідоміших ускладнень терапії епарином є тромбоцитопенія, що полягає у надмірному зниженні кількості клітин крові, які називаються тромбоцитами. У деяких випадках це може бути незначним, залишатися стабільним і потім відступати. У інших випадках тромбоцитопенія може бути серйозною і призводити до тяжких наслідків, таких як утворення тромбів із наступними ускладненнями, наприклад, шкірна некроз, гангрена кінцівок, інфаркт міокарда, легенева емболія, інсульт. Тромбоцитопенія може виникнути навіть через кілька тижнів після припинення лікування. Щоб виключити ризик серйозних ускладнень від тромбоцитопенії, лікар призначить аналізи крові для контролю кількості Ваших тромбоцитів, як до початку лікування, так і під час терапії (для курсів тривалістю понад 5 днів). У разі виникнення тромбоцитопенії, нової тромбози або погіршення існуючої тромбози лікар негайно припинить лікування епарином і призначить альтернативну антикоагулянтну терапію.

Зниження чутливості до епарину
Наступні станів можуть зменшити ефект епарину: лихоманка, стани, що призводять до утворення тромбів у судинах (тромбоз), наприклад, запалення поверхневих вен (що може призвести до тромбофлебіту), деякі інфекції, інші запальні стани, іноді інфаркт, пухлини, дефіцит білка крові, що називається антитромбін III вроджений або набутий, та хірургічні втручання.

Спинальна/епідуральна анестезія
Прийом епарину при спинальній або епідуральній анестезії або люмбальній пункції може рідко бути пов’язаний із ризиком розвитку гематом (накопичення крові) у хребтовому стовпі, що може призвести до тривалих або постійних паралічів (див. також розділ «Можливі побічні ефекти»). Лікар уважно оцінить Ваш стан здоров’я, щоб виключити наявність станів, що можуть ще більше підвищити цей ризик, і вживе всіх необхідних заходів для зменшення ризику кровотечі в місці, де буде проведено анестезію.
Після анестезії час відновлення терапії епарином буде оцінюватися з урахуванням співвідношення ризику та користі та Вашого післяопераційного стану.
Якщо лікар вирішить призначити Вам епарин до або після перидуральної/спинальної анестезії або люмбальної пункції, Вас будуть уважно спостерігати, щоб вчасно виявити будь-які симптоми епідуральної або спинальної гематоми. Негайно повідомте лікаря або медсестру, якщо у Вас виникнуть біль у попереку, оніміння або слабкість нижніх кінцівок або порушення функції сечового міхура або кишечника. Ці симптоми можуть свідчити про нейрологічне порушення, спричинене кровотечею в спинному каналі (див. також розділ «Можливі побічні ефекти»). Медичний або медичний персонал негайно втрутиться, щоб відновити Ваше здоров’я.

Під час лікування епарином Ви повинні особливо уникати травмування, оскільки процес згортання та загоєння ран уповільнюється. У разі поранення зверніться до свого лікаря.
Епарин не повинен вводитися внутрішньом’язово (ін’єкція в м’яз), через ризик утворення гематом. Цей лікарський засіб слід вводити лише шляхом ін’єкції безпосередньо в вену або під шкіру (внутрішньовенно або підшкірно).
Під час прийому епарину слід особливо обережно вводити інші ліки внутрішньом’язово (ін’єкція безпосередньо в м’яз), через підвищений ризик кровотечі.

Інші ліки та Епарина Вістер
Повідомте лікареві, фармацевту або медсестрі, якщо Ви приймаєте, нещодавно приймали або можете приймати будь-які інші ліки.
Зокрема, повідомте лікареві, якщо Ви приймаєте:

• інші антикоагулянти: лікар уважно контролюватиме за допомогою аналізів крові Вашу здатність до згортання (час згортання, протромбіновий час, частковий тромбопластиновий час тощо), щоб уникнути ризику сильних кровотеч, особливо при переході з терапії епарином на оральні антикоагулянти;
• аспірин (ацетилсаліцилову кислоту), нестероїдні протизапальні засоби (фенілбутазон, ібупрофен, індометацин, кеторолак, диклофенак), протизапальні препарати, що інгібують агрегацію тромбоцитів (тіклопідин, клопідогрель, сульфінпіразон), цефалоспорини (цефаклор, цефіксим, цефтріаксон, цефамандол, цефоперазон), декстран, дипіридамол, гідроксихлорохін, фібринолітичні препарати (стрептокіназа, урокіназа, альтеплаза), кумаринові похідні, антагоністи рецептора глікопротеїну IIb/IIIa (ептифібатид, абциксімаб), епростенол або інші препарати, що впливають на агрегацію тромбоцитів: у цьому випадку одночасний прийом епарину може підвищити ризик кровотеч;
• нітрогліцерин, що вводиться внутрішньовенно, оскільки він може послаблювати дію епарину; лікар уважно контролюватиме за допомогою аналізів крові Вашу здатність до згортання (час згортання, протромбіновий час, частковий тромбопластиновий час тощо);
• препарати, що підвищують рівень калію в сироватці (наприклад, інгібітори АПФ, сартани, калійзберігаючі діуретики, солі калію, бета-блокатори);
• дигіталіс (використовується для лікування захворювань серця), тетрацикліни та пеніциліни (антибіотики), нікотин (наявний у тютюновому димі та засобах для відмови від куріння), глюкокортикостероїди (протизапальні препарати) або антигістаміни (наприклад, фенотіазини, що використовуються для лікування алергічних симптомів), оскільки вони можуть знижувати активність епарину.

Вагітність
Якщо Ви вагітні, підозрюєте вагітність або плануєте вагітність, або годуєте грудьми, проконсультуйтесь з лікарем, фармацевтом або медсестрою перед прийомом цього лікарського засобу.
Лікар вирішить, чи можна застосовувати епарин під час вагітності, після ретельної оцінки співвідношення ризику та користі в кожному конкретному випадку.

Годування грудьми
Епарин не виділяється в грудне молоко.

Фертильність
Немає даних щодо впливу епарину на фертильність людини.

Керування транспортними засобами та використання механізмів
Епарина Вістер не впливає на здатність керувати транспортними засобами та використовувати механізми.

Епарина Вістер містить

• натрій: цей лікарський засіб містить до 71 мг натрію (основного компонента кухонної солі) на флакон. Це становить 3,6% від максимальної добової норми споживання натрію дорослою людиною;
• хлорокрезол: може викликати алергічні реакції.

3. Як застосовувати Епарину Вістер

Застосовуйте цей лікарський засіб суворо дотримуючись інструкцій лікаря, медсестри або фармацевта. Якщо у вас виникли сумніви, зверніться до лікаря або фармацевта.
Нижче наведені орієнтовні дози, які лікар може змінити залежно від ваших індивідуальних потреб. Під час лікування лікар може призначити вам аналізи крові, щоб переконатися, що призначені дози гепарину не порушують здатність вашої крові згортатися. Якщо це відбувається, дозу гепарину слід зменшити або, за необхідності, припинити його застосування.

Профілактика артеріальної та венозної тромбоемболії

Профілактика в періопераційному періоді
Початкова доза — 5 000 ОД підшкірно за 2 години до операції, потім 5 000 ОД кожні 8–12 годин протягом щонайменше 7 днів або до моменту, коли пацієнт зможе самостійно ходити.

Профілактика у пацієнтів, які не перенесли операцію
Ту саму дозу застосовують для профілактики у немаєвих пацієнтів із високим ризиком.
Вибір між застосуванням кожні 8 або 12 годин має враховувати ризик тромбоемболії та ризик кровотечі для кожного окремого пацієнта.

Зовнішнє кровообігання (кардіопульмональний байпас)
300 ОД/кг внутрішньовенно, дозу коригують так, щоб підтримувати активований час згортання крові (ACT) у межах 400–500 секунд.

Гемодіаліз
Початкова доза — 1 000–5 000 ОД внутрішньовенно, потім 1 000–2 000 ОД/год, дозу коригують залежно від потреб.

Моніторинг:
Рутинний моніторинг не потрібен.

Лікування артеріальної та венозної тромбоемболії

Початкова доза
80 ОД/кг внутрішньовенно болюсом або
5 000 ОД внутрішньовенно болюсом (10 000 ОД при тяжкій легеневій емболії).

Підтримуюча доза
18 ОД/кг/год у вигляді безперервної внутрішньовенної інфузії (діапазон 1 000–2 000 ОД/год), дозу коригують залежно від відповіді організму, або
1 000 ОД/год у вигляді безперервної інфузії.

Альтернативні схеми лікування
Перервна внутрішньовенна ін’єкція: 10 000 ОД внутрішньовенно болюсом, потім 5 000–10 000 ОД внутрішньовенно кожні 4–6 годин.
Перервна підшкірна ін’єкція: початкова доза 333 ОД/кг, потім 250 ОД/кг кожні 12 годин (діапазон 10 000–20 000 ОД) або 8 000–10 000 ОД кожні 8 годин.

Моніторинг
При застосуванні натрію гепарину в дозах, що мають антикоагулянтний ефект, дозування має визначатися на підставі тестів згортання крові. Найпоширенішим тестом є активований частковий тромбопластиновий час (aPTT). У пацієнтів, які проходять лікування, aPTT має бути в межах 1,5–2,5 від нормальних значень. Рекомендується регулярний моніторинг aPTT, бажано щоденно.
Якщо показники згортання крові виходять за межі терапевтичного діапазону або виникають кровотечі, дозу слід зменшити або, за необхідності, припинити застосування гепарину.

Особливі групи пацієнтів

Дитяча популяція

Профілактика артеріальної та венозної тромбоемболії
Рекомендацій щодо дозування немає.

Лікування артеріальної та венозної тромбоемболії
Початкова доза: 50 ОД/кг внутрішньовенно болюсом.
Підтримуюча доза: 15–25 ОД/кг/год у вигляді безперервної внутрішньовенної інфузії,
або 100 ОД/кг внутрішньовенно кожні 4 години у вигляді перервних ін’єкцій,
або 250 ОД/кг кожні 12 годин підшкірно.

Моніторинг:
При застосуванні натрію гепарину в антикоагулянтних дозах дозування має коригуватися на підставі значень aPTT.
Маленькі діти можуть потребувати більш високих доз і швидкості інфузії, щоб досягти такого самого рівня антикоагуляції та подовження aPTT, як у дітей старшого віку.

Літні люди
Може знадобитися нижче дозування через підвищений ризик кровотечі.

Моніторинг:
При застосуванні натрію гепарину в антикоагулянтних дозах дози мають коригуватися відповідно до значень aPTT.

Спосіб застосування
Внутрішньовенно — у вигляді безперервної інфузії або перервних ін’єкцій, або підшкірно.
Оскільки ефект натрію гепарину короткочасний, застосування у вигляді внутрішньовенної інфузії або підшкірної ін’єкції є переважним порівняно з перервними внутрішньовенними ін’єкціями.

Якщо ви застосували більше Епарини Вістер, ніж потрібно
При передозуванні гепарином може виникнути кровотеча. При незначному або помірному передозуванні лікар вирішить, чи слід зменшити дозу гепарину або припинити лікування.
Якщо через сильну кровотечу необхідно швидко нейтралізувати дію гепарину, вам введуть речовину під назвою протамін, яка здатна знешкодити дію гепарину. Доза протаміну залежить від кількості гепарину, що циркулює в крові, і від часу, що минув після введення гепарину.

Якщо ви забули застосувати Епарину Вістер
Не застосовуйте подвійну дозу, щоб компенсувати пропущену дозу.

Якщо ви припинили лікування Епариною Вістер
Якщо ви вирішите припинити лікування раніше, ніж це було передбачено, проконсультуйтеся з лікарем.

Якщо у вас виникли будь-які сумніви щодо застосування цього лікарського засобу, зверніться до лікаря, фармацевта або медсестри.

4. Можливі побічні ефекти

Як і всі лікарські засоби, цей лікарський засіб може спричиняти побічні ефекти, хоча не у всіх людей
вони виникають.
Припиніть лікування цим лікарським засобом і негайно зверніться до лікаря або
медсестри, якщо виникнуть такі розлади:

• утруднене дихання або ковтання, набряк обличчя, очей, губ і/або язика, подразнення шкіри: це можуть бути симптоми серйозної алергійної реакції (анапілактичний шок), яка трапляється рідко;
• біль у попереку, оніміння та слабкість у нижніх кінцівках або порушення функції сечового міхура чи кишечника, якщо під час терапії гепарином було проведено епідуральну анестезію або люмбальну пункцію. Це можуть бути симптоми неврологічного порушення, спричиненого кровотечею в спинному мозку;
• раптове зниження артеріального тиску без видимої причини;
• болючі висипання з темно-червоними плямами під шкірою, які не зникають при натисканні (петехії, пурпура).

Інші побічні ефекти з невідомою частотою (частота, яку неможливо визначити на основі
наявних даних) включають:

• кровотечу (крововилив у будь-якій частині тіла): це головний побічний ефект, який при незначній інтенсивності може бути усунуто шляхом зниження дози або тимчасового припинення лікування за рішенням лікаря. У разі важкої кровотечі, окрім припинення терапії, лікар застосує також речовини, здатні нейтралізувати дію гепарину (протамін — див. також розділ «Якщо ви прийняли більше Епарини Вістер, ніж потрібно»). При кровотечі з шлунка або кишечника та наявності крові в сечі лікар може призначити додаткові обстеження, щоб виявити можливі приховані ураження, які можуть погіршитися під час лікування. Лікар також звертатиме увагу на можливі кровотечі, які важко виявити, зокрема:
  o кровотечу в надниркові залози;
  o кровотечу в яєчники;
  o ретроперитонеальні кровотечі (задня частина черевної порожнини);
• подразнення шкіри, еритему, незначний біль, утворення гематоми (накопичення крові під шкірою) або утворення виразок у місці введення лікарського засобу (див. розділ «Попередження та застереження»);
• алергійні реакції: можуть проявлятися симптомами, такими як озноб, лихоманка, кропив’янка, астма, подразнення та запалення слизової оболонки носа (риніт), сльозотеча, нудота та блювота, свербіж та печіння в ногах, гіпотензія, васоспазм;
• надмірне зниження кількості клітин крові, які називаються тромбоцитами. Зазвичай цей стан є легким і клінічно несуттєвим (тромбоцитопенія, індукована гепарином — HIT); іноді цей стан супроводжується серйозними ускладненнями з боку кровоносної системи, такими як артеріальна та венозна тромбози, емболія, дисемінована внутрішньосудинна коагуляція (тромбоцитопенія та тромбоз, індуковані гепарином — HITT);
• синці (гематоми);
• петехії та пурпура;
• підвищення агрегації тромбоцитів;
• серйозне ураження шкіри (шкірна некроза); кровотечу з шлунково-кишкового тракту (мелена);
• остеопороз (стан, при якому кістки стають більш крихкими), зазвичай після терапевтичної дози;
• токсичність для печінки (гепатотоксичність);
• амнезію;
• кровотечу в центральній нервовій системі (крововилив у мозок, внутрішньомозкову гематому, не травматичну субдуральну спинномозкову гематому, шлуночковий крововилив);
• утруднення дихання (бронхоспазм);
• наявність рідини в легенях (легеневий набряк);
• кровотечу в грудну клітку (гемопневмоторакс);
• гіпоальдостеронізм (пригнічення вироблення гормону, що називається альдостерон), іноді пов’язаний з іншими станами, такими як метаболічний ацидоз та підвищений рівень калію в сироватці (гіперкаліємія), особливо у пацієнтів із захворюваннями нирок або цукровим діабетом;
• тимчасову втрата волосся (алопеція);
• тривалу та аномальну ерекцію (пріапізм);
• підвищення рівня холестерину та тригліцеридів у крові після припинення терапії (реактивна гіперліпідемія після припинення терапії);
• підвищення рівня деяких ферментів печінки (трансаміназ);
• підвищення рівня гормонів щитоподібної залози (FT3 та FT4).

Повідомлення про побічні ефекти
Якщо у вас виникли побічні ефекти, включаючи ті, що не вказані в цій інструкції, зверніться до лікаря,
фармацевта або медсестри. Ви також можете повідомити про побічні ефекти безпосередньо через
національну систему повідомлень за адресою:
www.aifa.gov.it/content/segnalazionireazioni-
avverse. Повідомляючи про побічні ефекти, ви можете допомогти забезпечити більше інформації
щодо безпеки цього лікарського засобу.

5. Як зберігати Епарину Вістер

Цей лікарський засіб не потребує особливих умов зберігання.
Зберігайте цей лікарський засіб у недоступному для дітей місці, поза межами їхнього погляду.
Не використовуйте цей лікарський засіб після дати, зазначеної на упаковці після слова «Закінч.».
Дата закінчення терміну придатності відноситься до останнього дня зазначеного місяця.

6. Вміст упаковки та інша інформація

Що містить Епарина Вістер

• Діючою речовиною є натрію гепарин. 1 мл ін'єкційного розчину містить 5 000 ОД натрію гепарину.
• Інші компоненти: хлорокрезол, натрію хлорид, хлоридна кислота (регулятор рН), натрію гідроксид (регулятор рН) та вода для ін'єкційних розчинів.

Опис зовнішнього вигляду Епарини Вістер та вміст упаковки
Епарина Вістер представлена у скляному флаконі з проколюваним кришкою, що містить 10 мл
ін'єкційного розчину (50 000 ОД натрію гепарину), у картонній упаковці.
Тримач ліцензії на введення в обіг та виробник
Тримач ліцензії на введення в обіг
Teva Italia S.r.l. - Piazzale Luigi Cadorna, 4 - 20123 Мілано
Виробник
Alfasigma S.p.A. - Via Enrico Fermi, 1 - 65020 Аланно (PE)

Наступна інформація призначена виключно для лікарів або медичних працівників:
Під час гепаринової терапії, на відміну від терапії іншими антикоагулянтами, наприклад дікумаролом,
немає жорсткої необхідності у моніторингу терапії за допомогою лабораторних досліджень.
Для контролю достатньо визначення часу згортання крові в пробірці (Лі-Вайт), а визначення
протромбіну не потрібно.
Враховуючи тваринне походження гепарину, у пацієнтів із минулим анамнезом алергічних реакцій
рекомендується провести пробу на чутливість шляхом введення тестової дози 1 000 ОД гепарину.
Спінальна або перидуральна анестезія
У пацієнтів, яким проводиться спінальна або перидуральна анестезія, епідуральна аналгезія або
люмбальна пункція, профілактика нерозділеним гепарином дуже рідко може бути пов’язана зі
спінальними або епідуральними гематомами, що можуть призвести до тривалої або постійної
паралічі. Ризик підвищується при використанні постійних перидуральних катетерів для
неперервної інфузії, при одночасному застосуванні лікарських засобів, що впливають на
гемостаз, таких як нестероїдні протизапальні засоби (НПЗЗ), інгібітори агрегації тромбоцитів або
антикоагулянти, при травматичних або повторних поперечних пункціях, наявності основного
порушення гемостазу та похилому віці. Наявність одного або кількох таких факторів ризику
повинна ретельно оцінюватися перед проведенням цього типу анестезії/аналгезії під час профілактики
нерозділеним гепарином.
Зазвичай введення спінального катетера слід проводити не раніше ніж через 12 годин після
останньої профілактичної дози нерозділеного гепарину. Наступні дози не повинні вводитися раніше
ніж через 4 години після введення або видалення катетера, або ще більше затримуватися або не
вводитися взагалі, якщо під час первинного розміщення спінальної або епідуральної голки
виявлено кров’янистий вміст. Видалення постійного епідурального катетера слід проводити
максимально далеко від моменту останньої профілактичної дози гепарину (приблизно через 12 годин)
під час анестезії.
Якщо вирішено вводити нерозділений гепарин до або після перидуральної або спінальної анестезії,
необхідно проявляти особливу обережність та регулярно проводити моніторинг на наявність
нейрологічних симптомів, таких як: боль у попереку, сенсорні та моторні порушення (оніміння та
слабкість у нижніх кінцівках), порушення функції сечового міхура або кишечника. Медичний
персонал повинен бути проінструктований щодо виявлення цих симптомів. Пацієнтів слід
проінструктувати негайно повідомляти лікарів або медичний персонал, якщо виникає будь-який із
перелічених симптомів.
Якщо підозрюється наявність симптомів епідуральної або спінальної гематоми, необхідно
негайно поставити діагноз та розпочати лікування, що включає декомпресію спинного мозку.
Обмежені дані окремих клінічних випадків свідчать про можливий зв’язок між застосуванням
гепарину та змінами в показниках функції щитоподібної залози (наприклад, помилково підвищений рівень Т3 та Т4).
Лікування передозування
Незначна кровотеча
Припинення терапії гепарином.
Серйозна кровотеча (антидотна дія протаміну)
Протамін використовується для швидкого нейтралізування дії гепарину у разі значної кровотечі.
Потрібна кількість залежить від рівня гепарину в крові та часу, що минув з моменту його введення.
1 мг внутрішньовенно нейтралізує 100 ОД гепарину, що перебуває в організмі пацієнта. Доза
протаміну, необхідна для нейтралізації болюсної дози гепарину, зменшується пропорційно до часу,
що минув після його введення (відразу після болюсу — 100% дози, через 30 хвилин — 50%).
Доза протаміну, що вводиться при неперервній інфузії гепарину, має нейтралізувати ОД гепарину,
введених за останні 4 години.
Введення протаміну слід проводити повільною внутрішньовенною інфузією, не перевищуючи дози
50 мг за 10 хвилин.
Несумісність
У разі відсутності конкретної інформації щодо сумісності цей препарат не слід змішувати з іншими
лікарськими засобами.
Відома несумісність натрію гепарину з багатьма ін'єкційними препаратами, зокрема з антибіотиками,
опіоїдними анальгетиками та антигістамінними засобами.
Фізичну або фізико-хімічну несумісність з гепарином повідомлено для таких препаратів:
галоперидолу лактат, амікацину сульфат, аміодарону гідрохлорид, апротинін, хлорпромазину
гідрохлорид, ципрофлоксацину лактат, цефалоридин, цисатракурію бецилат, цитарабін, дакарбазин,
даунорубіцин гідрохлорид, діазепам, доксорубіцин гідрохлорид, дроперидол, еритроміцин,
генеферміцин сульфат, гіалуронідаза, гідроксизину гідрохлорид, гідрокортизону натрію сукцинат,
канаміцин сульфат, лабетолол гідрохлорид, левофлоксацин, метріпрозин, наркотичні анальгетики,
нетилміцин сульфат, нікардіпін гідрохлорид, новобіоцин натрію, петидин гідрохлорид, поліміксин В
сульфат, проклорперазин, промазин гідрохлорид, прометазин гідрохлорид, стрептоміцин сульфат,
тобраміцин сульфат, тріфлупромазин гідрохлорид, вінбластин сульфат, вінорелбін тартрат,
віоміцин сульфат, а також, залежно від розчинника, з цефалотином натрію та ванкоміцином
гідрохлоридом.
Протирічливі дані повідомлено щодо сумісності з натрію ампіциліном, бензилпеніциліном,
дименідринатом, метіциліном натрію, окситетрацикліном гідрохлоридом, сульфофуразолом
діетаноламіном та тетрацикліном гідрохлоридом.
Добутамін гідрохлорид та гепарин не повинні змішуватися або вводитися через одну й ту саму
внутрішньовенну магістраль через ризик утворення осаду.
Гепарин та ратеплаза є несумісними при поєднанні в одному розчині.